Перша ліга: Металіст 1925 не зумів обіграти Миколаїв та інші матчі туру

Металіст 1925 році на своєму полі не зумів обіграти Миколаїв, Гірник-Спорт впорався з Минаем та інші матчі суботи.

Балкани – Чорноморець 1:1* Голи: Паламар, 19 – Танчик, 24

Балкани: Паламарчук, Опря, Ільницький (Юречко, 35), Саламаха, Н. Златов, Серденюк, К. Пархоменко, Антюхов, Захаревич (Георгієв, 46), Паламар, Гранчар (А. Чернишов, 46)

Чорноморець: Кожухар, Голіков, Васильєв, Войтиховский, Рижук, Ткачук, Хамелюк, Ярошенко, Норенков, Танчик, Коваль

Попередження: Войтиховский, Ткачук, Норенков

Вилучений: Войтиховский, 45+3.

*матч не був дограний через бійки вболівальників

Металіст 1925 – Миколаїв 0:0

Металіст 1925: Сидоренко, Жук, Поспєлов, Цвиренко, Кравченко В., Кольцов, Савін, Ямпіль, Романів, Лукас (Прядун 68), Давидов (Петров 58)

Миколаїв: Старченко, Слінкін (Горват, до початку матчу, Семенов 74), Кушніренко, Білик, Сартіна, Витенчук (Семенина 79), Панасенко, Ковальов (Войцеховський 50), Кравченко С. (Рогозинська 70), Радченко (Куксенко 90+ 1), Бугай

Попередження: Кольцов, Жук, Ямпіль, Цвиренко – Сартіна, Ковальов, Войцеховський.

Агробізнес – Прикарпаття 1:2 Голи: Семенюк, 45+2 – Оринчак, 20, Барчук 48.

Черкащина – Авангард Краматорськ 1:2 Голи: Фаюк – Матяж, 3, Яворський, 27.

Гірник-Спорт – Минай 1:0 Гол: Капустей, 10 (автогол).

Металург Запоріжжя – Волинь 1:3 Голи: Білоусов, 2 – Кожанов, 10, Хагназари, 29, Курко, 80.

Бажаєте дізнаватися головні футбольні новини першими? Підписуйтесь на наш канал в Telegram! Стежити за нашим сайтом ви також можете в Facebook, Instagram і Twitter.

( подробнее )

Мане: Я сказав Фабіньо, що Сенегал переможе Бразилію 4:0

Нападник збірної Сенегалу Садио Мане високо цінує збірну Бразилії, але все ж має намір її перемогти.

"Бразилія – одна з кращих команд світу. Я постійно розмовляв з Фабіньо про цій грі. Сказав йому, що Сенегал переможе Бразилію 4:0", — цитує Мане Globo з посиланням на сінгапурське видання Straits Times.

"Я люблю перемагати. Матч проти Бразилії і перемога в ньому були б дуже важливими для мене, моїх товаришів по команді і моєї країни. Так давайте ж здобудемо позитивний результат", — додав Садио.

Товариський матч між Бразилією і Сенегалом відбудеться сьогодні в Сінгапурі. Гра розпочнеться о 15:00 за київським часом.

( подробнее )

You'll Never Walk Alone. Частина ІІ. Ліверпуль дядько Боба

Шенклі запаливши вогонь, а Пейслі перетворив його на величезне багаття.

Журналіст Джон Кіт.

Боб вперше ступивши на газон «Енфілда» 8 травня 1939 року. Після виснажливої підготовки до нового сезону Пейслі зіграв лише два матчі за дубль Ліверпуля. 1 вересня Великобританії стало не до футболу. У жовтні 1939 року Бобу прийшла повістка і він ставши солдатом 73-го полку Королівської артилерії. Його батарею відправили на Далекий Схід. Сам він залишився у Великобританії, оскільки був капітаном футбольної команди полку. Гра не вперше і не востаннє допомогла Бобу.

Якби він вирушив разом зі своїм полком, то одразу б потрапив у лапи японців. І більшість війни йому б довелося провести в японському полоні. А азійські каті добре знали свою справу. Мабуть, після кількарічного перебування в таборі для військовополонених, Пейслі довелося б забути про футбольну кар'єр єру. Хоча наслідки могли б бути і більш трагічними. Адже японці напрочуд жорстоко поводилися зі своїми бранцями. Не дивно, що полонені в їхніх таборах вмирали як мухи.

Залишившись же у Великобританії, він навіть під час війни міг підтримувати фізичну форму. Якось в один і той самий день Пейслі зіграв у хокей, футбол та в крикет. У 1941 році Боба відправили в Каїр, де він ставши одним з британських Щурів пустелі. В Африці Пейслі ефективно відстрілював танки Роммеля. Під час одного з авіанальотів німецьких бомбардувальників Пейслі подумавши, що осліп. На щастя, минулося – це був всього лише пісок, що потрапив йому в очі.

В Єгипті у Боба з'єднання явилося ще одне захоплення – кінні перегони. Жокей Редж Стреттон, який служив у полку Пейслі, ставши одним з його кращих друзів. Він і заразивши Боба своєю пристрастю до коней. Згодом Пейслі товаришуватиме з кращими діджеями Великобританії. Альо цього всього могло б і не бути, якби не смерть брата. Перебуваючи в Італії, Боб довідався, що 15-річний Алан програв свою тривалу битву з скарлатиною і дифтерією. Шокований трагічною звісткою, Пейслі покинувши пункт, в якому, згідно з наказом керівніцтва, мав знаходитись і просто кудись пішов, не розбираючи дороги.

Його повернула до тями німецька артилерія, яка виплюнула на позиції англійців тоні смертоносного вантажу. Один зі снарядів потрапив точно в ті місце, в якому стояв Боб, розпечатавши листа, з якого довідався про смерть брата. У червні 1944 року він в'їхав їде в Рим на борту танка, після того як союзники звільнили Італію від нацистів. Через 33 роки Боб знову повернеться у вічне місто, щоб вписати одну з найяскравіших сторінок в історії Ліверпуля.

Пейслі народився в 1919 році в селищі гірничому Хеттон-ле-Хоул. Його батько працював на шахті, а дядько був різником. Саме тому маленькому Бобу ніколи не бракувало м ячів. Дядько постійно забезпечував хлопця свинячими сечовими міхурами. Колі ж такий «м'яч» тріскав, діти не надто сумували. Вони робили собі нову сферу з газет чи ганчір'я і продовжували свої дворові баталії.

За словами молодшого брата Г'ю Пейслі: «У нашому селищі діти малі лише три розваги – кінні перегони, голуби, і, звичайно ж, футбол. Мого брата цікавив лише футбол. Він майже ніколи не розлучався з м'яким м'яча». Коли Бобу виповнилося чотири, тато подарував йому справжні бутсі. Хлопчик був на сьомому небі від щастя. А вісь на форму довелося зачекати значно довше. «У дитинстві я мав всі необхідні для життя речі. Щоправда, в кінці тижня нашій сім'ї завжди бракувало грошей», – згадував Боб.

У 1926 році Великобританією прокотився потужний шахтарський страйк. Оскільки татові не платили зарплатню, Бобу довелося порпатися в купах шлаку, збираючи там вугільний пил. Змішуючи його з водою, хлопець отримував примітивне паливо, яке потім продавав, заробляючи на власний шмат хліба. Проте тих копійок постійно не вистачало. Добре, що тоді у Великобританії функціонували безкоштовні їдальні, без яких Пейслі довелося б постійно голодувати. Коли юнаку виповнилось 14 років, він почав працювати в шахті, щоправда, на поверхні.

Він би з задоволенням працював під землею, але туди його не пустивши батько. І згодом Боб зрозумів чому. Внаслідок однієї з аварій його татові настільки сильно понівечило руку, що він протягом п'яти років не міг повернутись до роботи. Хлопець послухав батька і швидко опанував професію муляра, яка згодом стала йому в пригоді. Товариш Боба, Георг, брав участь в перегонах з вантажами, які були дуже популярними на північному сході Англії. Юнак мріяв виграти великі призові й попросивши одного допомогти йому, оскільки вже тоді Пейслі виділявся серед однолітків своїм гострим розумом.

Праця дала несподіваний результат. Перемога Георга принесла Пейслі роботу. Як це трапилось? Працівники однієї будівельної компанії зірвали хороший куш, поставивши на Георга, який першим прилетів до фінішу. Щасливий переможець розповів захмелілим робочим, що своєю перемогою завдячує Пейслі. Будівельки переговорили з начальством і вже через кілька днів Боб ставши муляром.

Однак про футбол юнак не забував. Він ставши лідером команди Епплтонської початкової школи, яка, за словами Пейслі, була на світлові роки попереду інших у тренуванні та заохоченні своїх гравців. Неймовірні успіхи цього колективу підтверджували тезу Боба. Епплтон за чотири роки примудрився виграти 17 регіональних трофеїв. Почавши виступати за головну команду рідного селища, Пейслі часто доводилося грати проти дорослих чоловіків.

Ці матчі загартували Боба і він був готовий до нових викликів. Одного дня у двері Пейслі постукали скаути Бішоп Окленд. Юнак міг бі і швидше покинути рідний дім, проте тренери Сандерленда, за який мріяв грати Боб, виявились сліпими. Вони забракували Боба, оскільки він здався їм занадто дрібним. Вулвергемптон та Тоттенгем також не хотіли панькатись з худим Пейслі, про що згодом пошкодували. А Бішоп Окленд вирішив дати шанс Бобу й ця віра окупилася сторицею. У складі Єпископів юнак отримував солідні, як на ті часи, 3 шилінги і 6 пенсів за матч.

Також екстравагантний президент цієї команди, щоб підписати серйозних гравців, придумала оригінальний рекламний хід. Футболістів Бішоп Окленд возили на матчі вишукані автомобілі. Так, коли Боба забирали з Хеттона на матч Єпископів, неподалік від будинку Пейслі стояли сотні роззяв, які хотіли побачити наживо Rolls-Royce, що приїздив за футболістом. У сезоні 1938/39 новачок допоміг клубу взяти аматорський триплет. До речі, про «доісторичний» і теперішній футбол. У тому неймовірному сезоні Єпископам довелося зіграти тринадцять матчів за ... 14 днів. І це аж ніяк не позначилось на їх чемпіонському темпі.

Сандерленд швидко зрозумів, що зробив помилку. Однак Чорні коті запізнились. Коли представник Сандерленда спробував переконати Боба забути старі образи та перейти в їх клуб, тієї розвів руками: «Я б з радістю. Альо я вже погодився на пропозицію Червоних»... 8 травня 1939 року Пейслі вийшов на залізничній станції Ліверпуля. Так розпочався неймовірний роман, довжиною майже в півстоліття...

За словами Пейслі, під час війни він по-справжньому зрозумів, що таке Ліверпуль. «Я люблю це місто і людей, які тут мешкають. Я був з ними протягом багатьох років і я почувався одним з них. 90 % солдатів мого полку походили з Мерсісайду, тому я чудово знав ліверпульський характер. З психологічної точки зору це – великий плюс. Я мав багато часу, щоб оцінити людей з Ліверпуля і я думаю, що вони – неймовірні». Боб повернувся до Англії в 1945 році й спершу йому шкірного вікенду потрібно було отримувати перепустку, щоб грати за Ліверпуль.

Під час однієї з поїздок потягом він зайшов у купе та кинувши плащ на своє звичне місце. Лише в останню мить Пейслі побачив, що зробив дурницю. Адже на його сидінні якась дівчина розклала свої канапки. Боб перепросив Джессі (так звали прекрасну незнайомку) та несподівано сам для себе завів з нею розмову. Через рік Пейслі одружився з дівчиною в церкві святого Петра у Вултоні. У 1957 році в тій самій церкві вперше зустрілися Джон Леннон і Пол Маккартні. Агресивний лівий захисник, який виділявся своїми феноменальними відборами та дальніми вкиданнями з ауту, швидко забронював за собою місце в основі Червоних. «Боббі часто залишався недооціненим. Йому, звичайно ж, бракувало техніки. Альо він компенсовував цей мінус неймовірною самовіддачею та чудовим читанням грі», – стверджував півзахисник Ларрі Г'юз.

Вже під час свого першого повноцінного сезону на топ-рівні мозок Пейслі постійно вбирав знання, які потім допоможуть великому тренеру підкорити багато вершин: «Я думаю, що матч – це порозуміння між гравцем та тренером. Ще не народилася ідеальна людина й гравці також мають свої слабкі сторони. Пам'ятаючи про це, я намагався вибирати футболістів на матч. Думаю, що коли я почав тренувати, то думав в першу чергу про ті, чого не вмів робити як гравець. Я чисто відбирав м'яч, але потім не міг його вдало розіграти. Цьому я й намагався навчити своїх футболістів», – розповідав Пейслі в одному з інтерв'ю.

У 1947 році Боб ставши чемпіоном Англії, а в 1950 забивши переможний гол у півфінальному матчі Кубка Англії проти Евертона. Однак через травму йому довелося пропустити 4 останні матчі чемпіонату. Ціною титанічних зусиль Пейслі відновився до фіналу. Однак тренер залишив Боба на лавці. Розчарований захисник хотів покинути Ліверпуль. Щоправда, згодом передумавши: «Я зрозумів, що така ситуація може повторитися в будь-якому клубі. І Ліверпуль тут ні до чого».

У сезоні 1953/54 Червоні забили 68 голів, а пропустили аж 97. Не дивно, що Ліверпуль, набравши лише 28 очок, вилетів у Другий дивізіон. Біль фанатів Червоних був ще нестерпнішим від того, що Евертон повернувся в найсильнішу англійську лігу. 35-річний Боб не мав жодного бажання грати в Іншому дивізіоні, а тому вирішив піти на пенсію. Він хотів згадати свої навички муляра або ж відкрити магазин з продажу овочів та фруктів.

Також Боб задумувався над тим, щоб купити газетний кіоск. На щастя, давній член правління уряду Ліверпуля, Тому Вільямс, який згодом стане президентом клубу, переконав Пейслі залишитись в команді. Боб закінчив курси фізіотерапевтів й очолив резервну команду Червоних. Він одразу почав демонструвати вражаючі результати. У перші три сезони Пейслі команда здобула чемпіонський титул та двічі фінішувала другою. Логічно, що він пішов на підвищення, ставши одним з помічників тренера головної команди.

Боб мав унікальну властивість: йому було достатня лише одного погляду, щоб визначити, яку отримав травму футболіст чи кінь. Побачивши ходу гравців або коней, Пейслі миттєво ставив вірний діагноз. Він часто порівнював футболістів з цими тваринами: «Деякі з досвідчених гравців ненавиділи тренування, а у важливих матчах завжди викладалися на усі 100%, другі потребували палиці, треті калача, четверті ж губилися на полях, які нагадували городи.

Нерві передаються футболістам від тренера, так само, як від жокея коням. Справжній породистий кінь ніколи не проти подорожувати разом з віслюком чи козою. Навіть топ-гравці потребують підтримки пересічних футболістів». Одного разу один Шенклі навіть підійшов до Боба зі своїм травмованим собакою. Він сподівався, що тренер швидко поставити на ноги. Однак Пейслі похитав головою: «Я б з радістю. Але я, на жаль, не ветеринар».

Очоливши в 1974 році головну команду Ліверпуля, Пейслі не хотів вдавати з себе ні революціонера, ні апостола. Він розумів, що не варто руйнувати те, що й так добре функціонувало. Боб просто додав кілька штрихів. Пейслі купивши захисника Філа Ніла з Northampton Таун та півзахисника Террі Макдермота з Ньюкасла. Перший нагадував залізну людину. Тренер завжди міг розраховувати на Філа. За період від серпня 1975 до травня 1985 року він пропустивши лише один матч в чемпіонаті Англії.

Півзахисник Червоних Грем Сунес так відгукувався про легендарного тренера: «Я б назвавши Пейслі справжнім футбольним інтелектуалом. Якби він хоча б трішки собі піарив, то його б вважали одним з найкращих мислителів та тренерів в історії. Хоча вболівальники думали, що Боб це люблячий батько, який все пробачає своїй дітям-гравцям, вони глибоко помилялися. Все було зовсім не так. Він нікому не давав відбувати на полі номер. Якщо тренер думав, що ми зловили зірочку, то викликав на килим і казав: «Якщо ви не хочете більше вигравати, скажіть мені. Я просто продам Вас і купівлю нових гравців, які будуть вмирати на полі»».

Свої футбольні заповіді Боб сформулював, ще в 1973 році, коли Ліверпуль очолював Шенклі. «Якщо ти маєш м'яч, то мусиш його тримати. Тобто, якщо ти отримав точній пас по газону, то у відповідь маєш виконати аналогічну передачу. Я категорично проти підкатів. Якщо нам вдасться забрати сферу завдяки перехопленню, то ми не лише зменшуємо ризик травми, а й можемо одразу перейти в контратаку. Ти не лежиш у партері, як після підкату, а можеш блискавично віддати точній пас».

В тренувальному процесі з приходом Пейслі теж нічого не змінилося. «Коли Ліверпуль купивши мене та інших футболістів, нам говорили, щоб ми просто грали так, як вміємо. Матчі й тренування допомагали нам стати єдиним цілим. Вже через кілька місяців ми ставали своїми в команди й грали у фірмовому ліверпульському стилі. Ми брали краще одне від одного та від тренерів, і ставали сильнішими, а з нами й команда. І головне – ми ніколи не грали за шаблонами. Пейслі та його помічники вчили нас творити на полі», – розповідав Ніл.

Перший сезон Боба в команді вийшов провальним, адже Ліверпуль фінішував «лише» іншим. Проте Пейслі спокійно продовжував робити те, що вмів найкраще. Тренер, наче футбольний Мідас, вмів перетворювати посередніх гравців на хороших, гарних на фантастичних, а фантастичних на геніальних. Загадаймо хоча б казкову метаморфозу, яка трапилась з форвардом Реєм Кеннеді, якого Шенклі купивши за кругленьку суму в Арсеналі, незадовго до того як покинув клуб.

У перших 18 матчах у складі Червоних грізний нападник так і не відкрив свій бомбардирський рахунок. Тоді Пейслі вирішив зробити хід конем. Тренер побачив у Реєві ті, що ніхто не бачив до нього. Боб розгледів у нападнику ідеального лівого півзахисника. Спочатку Кеннеді виступивши категорично проти цієї ідеї тренера. Але тато Боб, як завжди, знайшов потрібні слова для «сина»: «Повір мені, у тебе все вийде». І знову тренер виявився правимо. Кеннеді забивши багато фантастичних голів. Рею недарма дали прізвисько Велика Бритва. Якщо він потрапляв туди, куди хотів, жоден воротар не міг відбити його удар. Подейкували, що ліва нога Бритви могла відкрити консервну банку.

Після невдалого старту сезону 1975/76 – Ліверпуль виграв лише три з перших семи матчів та опинився аж на восьмому місці, критики Пейслі вже почали шукати йому заміну. Проте вони дещо поспішили. У наступних 24 матчах Червоні лише одного разу залишали поле на щиті. В останньому турі аби стати чемпіоном Ліверпулю було достатня зіграти на виїзді з Вулвергемптоном внічию 0:0, 1:1 або 2:2. А вісь 3:3 віддавали... ( подробнее )

Гаттузо може замінити Андреацолли в Дженоа

Дженнаро Гаттузо — перше ім'я в списку керівництва Дженоа, якщо клуб вирішить зробити зміни на тренерському посту, повідомляє журналіст Джанлука Ді Марція.

У шостому турі Серії А генуезці розгромно поступилися Лаціо " на своєму полі. Тепер Дженоа йде в зоні вильоту, займаючи вісімнадцяту сходинку турнірної таблиці.

Згідно джерелу, директора клубу серйозно задумалися про зміну тренера через незадовільні результати.

Нагадаємо, що раніше Дженнаро Гаттузо пов'язували з Лаціо, а також фігурувала інформація про повернення в Мілан.

( подробнее )

Букмекери вважають "Шахтар" фаворитом матчу проти Динамо

У центральному матчі чотирнадцятого туру УПЛ Шахтар у Харкові прийме Динамо.

За версією Parimatch, "Шахтар" — фаворит зустрічі. Перемога "гірників" оцінюється коефіцієнтом 1,77, нічия — 3,95, а перемога киян — 4,5.

Читайте також: Шахтар — Динамо: де дивитися матч УПЛ.

Bwin пропонує наступні ставки: перемога Шахтаря – 1,62, нічия – 3,7, а перемога Динамо – 4,75.

Що стосується William Hill, ситуація наступна: перемога "гірників" – 1,67, нічия – 3,8, а перемога "біло-синіх" – 4,5.

Читайте також: Гравці Динамо прибули до Харкова на матч з Шахтарем.

Матч Шахтар — Динамо відбудеться в Харкові, на ОСК Металіст. Зустріч пройде в неділю, 10 листопада о 17:00.

Бажаєте дізнаватися головні футбольні новини першими? Підписуйтесь на наш канал в Telegram! Стежити за нашим сайтом ви також можете в Facebook, Instagram і Twitter.

( подробнее )

Солскьяер: МЮ не знадобиться 30 років, щоб знову виграти АПЛ

Тренер "Манчестер Юнайтед" Оле-Гуннар Солскьяер визнає, що клуб зараз переживає важкі часи. Однак він упевнений, що "червоним дияволам" вдасться повернутися на вершину, і цей шлях не буде таким довгим, як у Ліверпуля.

Коли мерсисайдці виграли чемпіонат Англії у 1990, у них стало 18 чемпіонських титулів, а у МЮ було сім. На момент виходу на пенсію тренера "Юнайтед" Алекса Фергюсона рахунок був уже 20:18 на користь МЮ. За шість років "червоні дияволи" не були навіть близькі до боротьби за титул, однак Солскьяер сповнений оптимізму.

"Я впевнений, що ми повернемось і виграємо чемпіонат. І ще я впевнений, що МЮ не знадобиться 30 років, щоб знову дочекатися перемоги в чемпіонаті", — цитує Солскьяера The Telefgraph.

Манчестер Юнайтед відстає від лідируючого Ліверпуля на 15 очок після восьми матчів. Солскьяер вірить, що перемога над "червоними" може надати команді необхідний імпульс.

"Хороша гра і результат в цьому матчі можуть перевернути весь наш сезон. Це може змінити впевненість і настрій гравців, їх оцінку того, наскільки вони гарні. Можливо, футболісти часом не вірять, що вони досить гарні. А коли не вистачає впевненості, ти думаєш двічі, перш ніж зіграти інстинктивно. Але я знаю, що ці гравці хороші – не сумнівайтеся в цьому", — додав норвежець.

Матч Манчестер Юнайтед – Ліверпуль розпочнеться сьогодні о 18:30. На Football.ua буде доступна текстова онлайн-трансляція гри.

( подробнее )

За кого вболівають італійські знаменитості. Частина 1 — від Берлусконі до Челентано

Кальчо прекрасний тим, що вболівальницька пристрасть охоплює всіх, незалежно від рівня доходів і соціального статусу. Рибак з Генуї, офісний службовець з Мілана або вуличний торговець з Неаполя відчувають ті ж почуття, що і всесвітньо відомі люди, коли на поле виходить їхня улюблена команда. Сьогодні ми поговоримо про знаменитостей: італійські (і не тільки) політики, актори, співаки, люди інших видів спорту – за які клуби Серії А вони хворіють? Мілан

Починаємо з очевидного. Сильвіо Берлусконі, у чиїй пристрасті до Мілану точно немає ніяких сумнівів. Власне, для не-італійських любителів футболу він відомий в першу чергу як найуспішніший президент в історії цього клубу. У часи дона Сільвіо "россонері" не раз захоплювали всю Європу – від "голландської" суперкоманди Арріго Саккі до часів Анчелотті, коли в червоно-чорній футболці блищав Андрій Шевченко. Ось для жителів Італії Берлусконі – не стільки футбольний функціонер, скільки телемагнат, здійснив революцію на італійському телебаченні, а також ексцентричний, скандальний, але досить успішний політик. Він чотири рази ставав главою уряду, а його партія з промовистою назвою "Forza Italia" займала перше місце на загальнонаціональних виборах. Зараз 82-річний Берлусконі, занудившись без футболу, придбав третьолігову Монці.

Якщо популярність Берлусконі залишилася в минулому, то нині куди актуальніше інша скандальна особистість. Маттео Сальвини, який обіймає посаду міністра внутрішніх справ, лідер спочатку сепаратистської "Ліги Півночі", відомий своїми антиемігрантськими та русофільськими поглядами. Сальвини – затятий фанат Мілана. Його часто можна побачити на трибунах "Сан-Сіро", а вже його їдкі критичні коментарі щодо гри "россонері" стали улюбленим жанром як журналістів, так і пародистів, що обіграють їх на свій лад.

Але вистачить політики. Тото Кутуньо, "l" italiano vero", виконавець пісні-візитівки Італії. Завдяки його романтично-хрипловатому голосу багато (включаючи автора тексту) закохалися в італійську культуру. Зірка поп-музики 1980-х дружить з Берлусконі і вболіває за Мілан, що не раз наголошувала у публічних виступах, а його улюблений футболіст – зрозуміло, Андреа Пірло.

Лаура Паузіні – співачка, популярна не стільки в Італії, скільки в іспаномовних країнах. Вона не приховує пристрасті до Мілану, у своєму ліричному стилі виконала клубний гімн, а на 25-річчя кар'єри отримала в подарунок футболку від Паоло Мальдіні. Цікава подробиця: коментар Паузіні в instagram до запису Ероса Рамаццотті, її давнього друга і прихильника Ювентуса. Рамаццотті святкував черговий "скудетто", що Лаура супроводила фразою: "Це [уболівання за Ювентус] твій єдиний недолік".

Клубний гімн Мілана у виконанні Лаура Паузіні

Також в симпатіях до Мілану помічений комік Массімо Болди, захищає команду навіть у непрості для неї часи. Болди відомий по зйомках у фільмі "Tifosi" 1999 року, де грає роль, власне, вболівальника Мілана, який напередодні гри з Ромою поставлений перед вибором: вболівати за улюблену команду, або ж за Рому, перемога якої принесе йому величезний виграш у Тотокальчо (аналог Спортлото). Обійдемося без спойлерів.

Як же не згадати Тіциано Круделі? Цей телекоментатор, власне, здобув популярність завдяки неймовірно експресивної реакції на матчі за участю "Мілана". Іноді на нього страшно дивитися, так він емоційно переживає важливі моменти. Уболівальникам "россонері" напевно не раз траплялися відео з чуттєвим уболівання синьйора Круделі.

Якщо зазирнути у світ спорту, то Мілану співпереживає Данило Галлинари – баскетболіст, зірка НБА. "Вітаємо з днем народження одного з найвищих наших уболівальників", – милий жест уваги клубу на адресу 208-сантиметрового Галлинари. Є шанувальники "россонері" і серед зарубіжних спортсменів. Це, зрозуміло, сербський тенісист Новак Джокович, чия палка любов до Мілану передалася від батька, і ще два баскетболіста – словенець Горан Драгіч і сам Кобі Брайант, один з кращих гравців в історії НБА, який вільно говорить по-італійськи, оскільки до 13 років жив в Італії. Інтер

Інший міланський клуб пишається цим VIP-вболівальниками. Валентино Россі, один з найвидатніших спортсменів в історії Італії, людина, завдяки якій мотогонки на довгі роки стали видом спорту №2 для італійців. Россі не особливо афішує особисте життя, але любов до Інтеру – виняток. Він має цілу колекцію фото з зірками "нерадзуррі" (чи це вони фотографувалися з Валентино?), просився у Спаллетті зіграти на лівому фланзі, а минулої весни насмішив публіку, коли разом зі своєю нареченою заявився на карнавал – парочка приміряла образи... Мауро Ікарді і Ванди Нари.

Ще один "интерист" зі світу спорту – гольфіст Франческо Молінарі, перший італієць, якому підкорився турнір "British Open". Він часто спілкується з клубними ЗМІ, пишається тріумфом команди в ЛЧ-2010, а на його сумку для ключок нанесена велика емблема Інтера. Не обійшлося без сімейної драми: Едоардо Молінарі, його брат, вболіває за Ювентус.

Повертаємося у світ мистецтва. Адріано Челентано, співак і актор. Культова фігура, досі особливо популярна в пострадянських країнах, де Челентано сприймається ледь не як еталонний італієць. Його вболівальницькі почуття пройшли випробування часом. Так, що вийшла в далекому 1967 році пісня "Eravamo in 100.000" оповідає про міланському дербі, куди герой, тифозо Інтера, вирушив разом з дівчиною, яка переживає за Мілан. З тих пір Челентано встиг заслужити звання вболівальника Інтера №1 і навіть заспівати дуетом з Массімо Моратті на святкуванні сторіччя клубу. Переповнені трибуни Джузеппе Меацца були в захваті.

Массімо Моратті і Адріано Челентано заспівають ближче до кінця відео

Продовжуємо. Андреа Бочеллі, володар голосу дивовижної краси і непростої біографії: ще в дитинстві Бочеллі втратив зір, і причиною тому був якраз футбол – 12-річному хлопчику невдало потрапили в голову м'ячем. Незважаючи на сліпоту, Андреа став зіркою, об'єднавши в своєму репертуарі оперу та поп-музику, а також не втратив любові до Кальчо. Пристрасть до Інтеру з'явилася ще в дитинстві, коли "нерадзуррі" під керівництвом Еррери були найсильнішою командою Італії та Європи. Рік тому Бочеллі навіть влаштував спеціальний виступ на базі Інтера для гравців і працівників клубу. Ще одна деталь: співак підкреслює, що він – не тільки "интерист", але і "антиювентино".

Також за "нерадзуррі" переживає рокер (уточнимо, італійський рокер, тобто музика порівняно куди більш м'яка, ніж зазвичай нам видається при згадці цього жанру) Лучано Лігабуе. Його почуття теж зародилися в дитинстві, причому їх природа досить банальна – старші хлопці вболівали за "Інтер", а маленький Лучано ним наслідував, після чого втягнувся по-справжньому. "Вболівати за Інтер протипоказано "сердечникам", це як поїздка на "американських гірках", – зізнається зараз Лігабуе. Ювентус

Ерос Рамаццотті. Його ми вже згадували. Популярний співак, чиї золоті роки припали на 1990-ті, народився в Римі, але не став уболівальником однієї зі столичних команд. Він вперше потрапив на Стадіо Олімпіко в вісім років, і до того часу його серце вже було зайнято Ювентусом, за який переживав його батько. На сьогоднішній день Рамаццотті – мабуть, найбільш знаковий вболівальник Юве. Він співав дуетом з Алессандро Дель П'єро і Пауло Дибалой, причому з обома понабивав м'яч прямо на сцені, а кілька років тому навіть анонсував новий гімн Ювентуса, який, щоправда, так і не вийшов у світ.

Дель П'єро мило соромиться на тлі показово розкутого Рамаццотті

Лучано Паваротті. Один з найбільш видатних оперних співаків ХХ століття, який помер в 2007 році. Життя і кар'єра Паваротті були нерозривно пов'язані зі спортивними заходами – від церемонії відкриття Чемпіонату світу-1990, проходив в Італії, до туринської Олімпіади-2006 (його останній публічний виступ). Лучано, який хворів за Ювентус і "скуадру адзурру", по-дружньому змагався з іншим великим тенором, іспанцем Пласідо Домінго, який переживав за мадридський Реал та збірної Іспанії. На похорон Паваротті в рідній Модені вирушила ціла делегація Ювентуса, а перед наступним домашнім матчем "старої синьйори" звучала одна з арій у виконанні Маестро.

Ще один відомий співак-уболівальник Ювентуса – Франческо Габбани, двічі вигравав Фестиваль в Сан-Ремо. Цікаво, що він, як і Джанлуїджі Буффон, народився в невеликому (62 тисячі населення) містечку Каррара, розташованому аж ніяк не в околицях Турину, а в Тоскані. Земляки з задоволенням познайомилися два роки тому, Буффон подарував Габбани футболку з першим номером, а преса радісно іменувала відбувається "кармою Ювентуса" – поки команда вигравала черговий "скудетто", Габбани перемагав в естрадних конкурсах.

Крім того, за "бьянконері" в тій чи іншій мірі переживають топ-модель Карла Бруні (дружина Ніколя Саркозі), зірка серіалу "Спрут" Мікеле Плачідо, не потребує додаткових уявленнях співачка Ріанна і автогонщик Жан Алези, який хоч і француз, але італійського походження. Підтримував (сподіваємося, що і зараз стан здоров'я дозволяє) Ювентус і Міхаель Шумахер, який любив поганяти м'яч у виставкових матчах і відвідував тренування Юве. У цілому ж список так чи інакше відомих вболівальників Юве досягає колосальних розмірів. Серед інших там виявився... Михайло Горбачов, який дійсно був знайомий з Джанні Аньєллі і навіть спілкувався з гравцями Ювентуса.

Продовження слідує...

( подробнее )

Зеленський: Вітаю збірну України з достроковим виходом на Євро-2020

Збірна України у сьомому турі відбору на Євро-2020 обіграла вдома Португалію 2:1. Це дозволило команді гарантувати вихід на турнір, причому з першого місця в групі.

"Вітаю збірну України з достроковим виходом на Євро-2020 з першого місця в групі! Наші хлопці продемонстрували справжній характер і волю до перемоги, навіть залишившись в меншості і пропустивши з пенальті", — зазначив Президент України Володимир Зеленський на своїй сторінці у Фейсбуці.

Перемога над португальцями відбулася 14 жовтня – в день захисника України.

"Обігравши чинного чемпіона Європи, Португалію, ви зробили справжній подарунок усім захисникам України в цей святковий день! Бажаю майбутніх яскравих перемог. Слава Україні!", — додав Володимир.

Дивіться також: Україна — Португалія 2:1 Відео голів та огляд матчу

У заключному турі відбору Україна зіграє проти Сербії 17 листопада, а за три дні до цього зустрінеться у товариському матчі з Естонією.

( подробнее )

Хисай домовився з Валенсією про особистий контракт

Валенсія розраховує отримати правого захисника Наполі Элсида Хисая, повідомляє італійський журналіст Джанлука Ді Марція.

За його інформацією, "кажани" мають намір орендувати 25-річного футболіста і вже погодили умови особистого контракту з албанцем.

В даний час Валенсія намагається прийти до угоди з Наполі. Швидше за все, мова йде про оренду з опцією викупу за двадцять мільйонів євро.

У минулому сезоні Хисай відіграв 27 матчів за Наполі в Серії А. На його рахунку дві результативні передачі.

Бажаєте дізнаватися головні футбольні новини першими? Підписуйтесь на наш канал в Telegram! Стежити за нашим сайтом ви також можете в Facebook, Instagram і Twitter.

( подробнее )

Де Поль продовжив контракт з Удінезе

Офіційний твіттер Удінезе повідомляє, що півзахисник команди Родріго де Поль підписав новий контракт з клубом до 2024 року.

Нагадаємо, 25-річний футболіст перейшов до складу фриульской команди в 2016 році з Валенсії. У поточному сезоні Серії А аргентинець провів чотири поєдинки.

Всього за Удінезе гравець провів 116 поєдинків, в яких зумів відзначитися 18 голами.

Раніше було відомо, що де Поль не приховував свого бажання перейти в клуб, який виступає в Лізі чемпіонів. Інтерес до хавбеку приписували Ромі, Інтеру і Фіорентині.

( подробнее )