УПЛ. Підсумки сезону: Заручники амбіцій
Опубликованно 21.08.2018 04:21
Карпати (Львів)
9 місце
Кращий бомбардир – Мар'ян Швед, Хорхе Карраскаль – по 6 голів
Кращий асистент – Сергій Мякушко – 3 гольові передачі
Яким же контрастним вийшов сезон для багатостраждального львівського клубу. Щорічно вимоглива армія уболівальників чекає успіху від Карпат, а зміни відбуваються лише кадрові. Тренер змінює чергового тренера, а віз і нині там. Так було і до минулої осені, поки справа, нарешті, зрушила з мертвої точки. Тріо Даріо Друді – Олег Смалийчук – Олег Бойчишин у підсумку стало панацеєю, принаймні, від вильоту в перший дивізіон. Та й гра команди відразу ж пішла на покращення. Безлику біганину і навіть деяку апатію змінив жвавенький футбол, дає притому більш-менш стабільні результати.
Навесні Карпати думали не стільки про рівень своєї гри, скільки були стурбовані збереженням прописки в класі найсильніших. Потихеньку-помаленьку загін Бойчишина набирав очки, і в результаті все ж витіснив Зірку в стыковую зону. До того ж гра львів'ян стала куди частіше радувати око. Потужний відрізок провів ударний галицький кулак у складі Хорхе Карраскаля, Сергія Мякушко, Мар'яна Шведа і Олексія Гуцуляка. Останній, здавалося, міг закрити майже будь-яку проблемну позицію, а такі універсали в нашому чемпіонаті – одиниці.
До двору припав і голкіпер Олексій Шевченко, а в обороні, як і раніше переконливі були нев'янучий Артем Федецький, надійний Андрій Нестеров і стрімкий Денис Мірошниченко. В центрі поля дуже знадобився думаюча аргентинець Франсиско Ді Франко, який, до речі, днями став повноцінним "левом". Все йшло непогано, і вже мало вірилося, що в першій частині сезону було те саме ганебне домашнє фіаско від Вереса (1:6) і не менш принизливий виліт із Кубка країни від скромного Прикарпаття (2:1). Але добре те, що добре закінчується. Проте ось парадокс. Львівська публіка, напевно, хоче, щоб весняне шоу продовжилося і далі, і вряди-годи до цього є всі передумови.
Лідер
Хорхе Карраскаль
Колумбієць практично весь сезон примудрявся як тягати на собі рояль, так і віртуозно грати на ньому. Чудово підкований технічно і тактично, Хорхе всякий раз дивував опонентів своїми рішеннями, і тепер цілком заслужено має шанс перебратися в більш сильний клуб. Вже зараз їм може стати Шахтар виявляло інтерес Динамо, так і західноєвропейські клуби чули про колумбійському діаманті, що проходить ограновування на українських землях. Карраскаль нерідко на своїх плечах витягував матчі для своєї команди, тим паче, при наявності сильних помічників (Мякушко, Швед) це робити було простіше. Львівська "десятка" майже завжди діяла нестандартно, що в нашому футболі давненько стало рідкістю. Шкода тільки, що залежність Карпат від свого лідера часом ставала повній, і в разі можливого відходу Карраскаля львів'янам на перших порах буде дуже непросто.
Олімпік (Донецьк)
8 місце
Кращий бомбардир – Станіслав Білий – 6 голів
Кращий асистент – Моха – 5 гольових передач
Роману Санжару в минулому сезоні було важко позаздрити. Почавши чемпіонат в одному поєднанні, Олімпік швиденько розгубив визнаних лідерів колективу, і до весни залишився не в найкращій кадрової ситуації. Чого варто тільки догляд головного креативщика Мохі, так і залишився в підсумку кращим асистентом донеччан в сезоні з п'ятьма результативними передачами. А від'їзд до Польщі основного виконавця стандартів Андрія Богданова? І це я ще не згадую раптовий перехід у турецький Карабюкспор лідера оборони Антона Кравченка!.. Восени адже справи йшли вельми непогано, і шанси потрапити в горезвісну першу шістку були. Втім, видавши відмінну безпрограшну серію з 17 вересня по 19 листопада, запал "олімпійців" почав згасати.
Акт кульмінації невдач відбувся навесні. Тільки тепер серія була з присмаком гіркоти. Олімпік не вигравав з 11 березня по 12 травня, і лише мінімальна вікторія над Чорноморцем з курйозним автоголом Люльки на останніх хвилинах поєдинку позбавила команду Санжара від сумнівної перспективи стикових матчів. Бути може, свою позитивну роль зіграла своєчасна мотивація від президента клубу Владислава Гельзина, заявившегося на ендшпіль сезону і тим морально підтримав впали духом гравців. Подальші перспективи Олімпіка поки що туманні. Ясно, що склад зміниться істотно, і Роману Санжару доведеться заново збирати по болтиках новий колектив.
Лідери
Заура Махарадзе, Артем Кичак, Сергій Вакуленко
Парадокс, але навесні кращими у складі Олімпіка були голкіпери і зимовий новачок. Махарадзе і Кичак змінювали один одного, і обидва примудрялися часто виручати партнерів. Хто знає, яким міг бути підсумок виступів команди в сезоні, якби не доблесні стражі воріт. Символічно, що і Заура, і Артем виводили Олімпік на поле в якості капітанів. Відмінно вписався в колектив і примкнув до донеччанам взимку Сергій Вакуленко. Універсальний футболіст при необхідності міг зіграти опорного хавбека і в центрі оборони, суттєво додаючи варіативності схемами Санжара. При цьому Сергій регулярно встигав ходити на стандарти, часом загрожуючи воротам суперників частіше, ніж гравці атакувальної ланки.
Олександрія
7 місце
Кращий бомбардир – Сергій Старенький – 7 голів
Кращий асистент – Василь Грицук – 6 гольових передач
Минулий сезон для олександрійців був витканий з протиріч. Відверто провальна перша його частина обернулася непотраплянням до шістки найсильніших, але ж хто їм винен?!. Перша перемога була здобута лише в дев'ятому (!) турі, і відмовки про зайнятість в єврокубках тут не проходять. До середини осені все ясніше ставало, що команді Володимира Шарана належить боротися чи не виживання, як раптом бац – у Харкові переможений Шахтар (1:2). Це був 16 тур, і тоді про хавбеке Артема Полярусе заговорила вся футбольна Україна. На жаль, цього героїчного подвигу не вистачило для реалізації завдання на сезон. Множинні очкові втрати на старті не могли не позначитися, і Олександрія опинилася за бортом жаданої гонки за потрапляння в єврокубки.
Зате в нижній шістці команда Шарана відчувала свою повну перевагу. Безумовно, керівництво поставило за мету зайняти підсумкове сьоме місце, і це завдання блискуче була виконана. Олександрія виглядала чітко сильніше опонентів, серед яких їй могли доставити певні клопоти хіба що кризовий Олімпік та воскресающие на очах Карпати. Ні ті, ні інші в підсумку так і не скинули клуб зі скромного містечка в Кіровоградській області з завойованих позицій. Втім, навряд чи Олександрія може бути задоволеною навіть таким результатом, і наступний сезон стане багато в чому визначальним у долі симпатичного клубу. Амбіції-то нікуди не поділися.
Лідер
Василь Грицук
Незважаючи на досить неоднозначне вступ Олександрії, її ватажок був чудовий. Василь і забивав особисто, та передачами на будь-який смак партнерів постачав справно. Практично протягом усього сезону Грицюк був стабільний, і рідко дозволяв собі непоказні матчі. Часто хавбек виконував і капітанські обов'язки. Гравців такого плану нашого футболу не вистачає катастрофічно, що своєю невгамовною активністю і креативом підтверджував на футбольному полі Василь. Навесні півзахисник і зовсім майже поодинці уособлював гру команди Шарана, і тепер пріоритетною метою клубу буде зберегти в своїх рядах талановитого майстра.
Категория: Спорт
