Футбол в часи кризових умов для людства

Опубликованно 08.04.2020 01:05

Пандемія Covid-19 паралізувала не тільки великий спорт, але і багато інших сфер діяльності людини. На сьогоднішній день у світі ще є країни, які не зіткнулися з коронавірусом і разом з футболом там продовжують функціонувати інші сфери діяльності. Проте, вперше в історії на території Європи одночасно зупинилися всі футбольні змагання.

Під час інших пандемій, таких як пташиний і свинячий грип, Старий Світ не був так паралізований як зараз. Крім вірусних епідемій, кризові у футболі часи викликали війни, будь то локальні або повномасштабні. Найкривавіші – це Перша і Друга світова. Тим не менш, в ті часи у футбол продовжували грати навіть в тих країнах, в яких відбувалися військові дії.

Football.ua пропонує ознайомитися з тим, як у Європі грали в футбол в два кризових періоди історії XX століття. Перша світова війна (1914-1918)

На початку XX століття футбол уже був досить популярним видом спорту, проте не в кожній європейській країні він існував на професійному рівні. Основним плацдармом бойових дій під час Першої світової була Європа. На той момент вже в 19 державах проходили регулярні національні чемпіонати: Англія, Шотландія, Ірландія, Ісландія, Швеція, Данія, Польща, Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Швейцарія, Австрія, Угорщина, Румунія, Італія, Мальта, Греція і Російська імперія. В Іспанії на той момент проводився лише національний кубок. Піддається впливу більшість клубів і національних ліг ще навіть не носило професійний статус. Втім, не потрібно забувати, що на той момент футбол був далеко не тим видом діяльності, на якому можна було заробляти колосальні суми грошей. Турніри УЄФА почали проводитися лише в 1955 році, а перший чемпіонат світу ФІФА був зіграний в 1930-м. тобто, в 1910-е футбол був багато в чому лише розвагою.

Перша світова почалася 28 липня 1914 року в Сараєво (нині Боснія і Герцеговина). У футболі це був період так званого міжсезоння і не всі розуміли, що події на Балканах — це початок масштабної війни, а тому не все ліги йшли на перерву. У Польщі, Російської імперії та Іспанії змагання проводилися за системою весна-осінь. Поляки з-за війни не встигли дограти сезон-1914 і повернулися до футболу в 1920-м. Кубок Іспанії не зупинявся протягом всієї війни.

Для Російської імперії сезон-1914 повинен був стати третім футбольним розіграшем. В 1912-м чемпіоном стала збірна Санкт-Петербурга. У 1913-му перемогла збірна Одеси, але в ході "регламентних" розглядів з одеситів було знято чемпіонство, а сезон був визнаний "без переможця". Кампанія 1914 почалася, але не закінчилася. Під час Першої світової професійний футбол в країні зупинився. Чемпіонат Російської імперії більше не проводився ніколи, так як через кілька років імперія "впала".

Сезон-1914/15 не зуміли почати Німеччина, Бельгія, Угорщина і Греція. А по ходу сезону свої турніри зупинили також Італія і Данія. У Нідерландах був зупинений розіграш однієї з регіональних ліг, але решта дивізіони грали згідно з графіком. Німеччина, Бельгія, Італія і Греція в період війни у футбол більше не грали і повернулися до своїх чемпіонатів вже в 1919-м. Угорці не зіграли сезон-15/16, але відновили першість у сезоні-16/17 і стабільно грали до закінчення війни.

Після літа 1915-го у футбольній Європі ситуація не сильно змінилася. Не зуміла закінчити минулу кампанію Данія — зіграла повноцінний наступний сезон-1915/16. Англія, Мальта не починали кампанію-1915/16. В Ірландії сезон розпочався, проте був перерваний. Англійці та ірландці більше не грали у футбол аж до закінчення воєнних дій. У той же час шотландці не зупиняли свій чемпіонат. Румуни зіграли сезон-15/16, а шведи ще й сезон-16/17, але далі вони не проводили чемпіонати аж до початку мирного часу на континенті. Мальтійці пропустили лише сезон-15/16, однак у звичайному режимі вже грали в сезоні-16/17 і так аж до кінця війни.

В інших європейських чемпіонатах футбол був способом відволікання в неспокійний час. Та й відверто кажучи, не всі країни Старого Світу були задіяні у війні. Особливо острів Ісландія. Під час Першої світової у восьми країнах (Шотландія, Ісландія, Данія, Нідерланди, Люксембург, Австрія, Швейцарія та Іспанія) футбольні змагання проводилися фактично без зупинок.

В ті часи деякі країни вже мали свої національні збірні з футболу. Єдиним офіційним турніром, де вони могли грати, були Олімпійські ігри. У 1916-му Олімпіада повинна була відбутися в Берліні, однак була скасована через війни. Тим не менш, навіть в умовах війни багато збірні проводили між собою товариські поєдинки на території Європи.

Крім офіційних турнірів, щодо яких існують хоча б відомості, під час і Першої, і Другої світової, у футбол грали навіть фронтовики. У такі важкі часи навіть рядовий солдат хотів відвернути себе футболом. Приміром, Manchester Guardian розповів про так званому Різдвяному перемир'я на фронті, яке за легендою відбулася у бельгійському місті Іпр. "Один з офіцерів зустрів баварця, вони разом курили, стоячи на нейтральній території. Потім з окопів вилізли ще кілька людей. Вони стояли і розмовляли, а потім провели футбольний матч — грали бляшанкою". Таких чимало легенд. Цілком ймовірно, що більшість з них вигадка, проте диму без вогню не буває. Навіть солдати, які воюють по різні сторони барикад, можуть на мить влаштувати перемир'я без вказівок вищого командування. У багатьох містах в різний період часу були встановлені меморіали в пам'ять про описані вище події.

 

Перша світова війна закінчилася в 1918-м. Через кілька років на території Європи все більше і більше країн почали проводити футбольні змагання на професійному рівні. Друга світова війна (1939-1945)

Порівняно з Першої світової, Друга світова війна зачепила значно більше країн, де до того моменту вже існував професійний і напівпрофесійний футбол. У 1930-му році був проведений перший в історії Чемпіонат світу серед національних команд, який виграла збірна Уругваю. Вже тоді ФІФА прийняла рішення про проведення світових першостей раз в чотири роки. Турніри 1934-го і 1938-го були проведені як і годиться, а ось форуми 1942-го, 1946-го ФІФА проводити не стала зі зрозумілих причин. Таким чином, збірна Італії виграла ЧС-34 і ЧС-38) володіла Кубком світу протягом 16 років, до 1950-го. Саме в 1950-му був проведений перший турнір після війни, де новим-старим чемпіоном світу стала збірна Уругваю.

У Європі до 1938 році щосили гралися національні першості, проте офіційних міжнародних турнірів ще не було, як і організації УЄФА, яка була заснована лише в 1955-м. Тим не менш, в Старому Світі клуби та країни своїми силами почали організовувати міжнародні змагання, які носили більшою мірою товариський характер. На клубному рівні наймасштабнішим турніром був Кубок Мітропи, заснований у 1927-м. Спочатку в турнірі брали участь клуби з Чехословаччини, Австрії, Угорщини та Югославії. У першому розіграші переможцем стала празька " Спарта. Пізніше в турнірі стали брати участь клуби з Італії, Швейцарії та Румунії. Турнір 1939-го ще був зіграний. Турнір 1940-го почався, однак після зіграних чвертьфіналів і півфіналів, фіналісти Рапід Бухарест і Ференцварош так і не визначили переможця з-за початку масштабних військових дій на континенті. Кубок Мітропи "взяв паузу" до 1951-го. Крім цього турніру, в Європі також проводилися деякі регіональні міжнародні клубні змагання, які в більшості своїй не були регулярними навіть до війни, а з початком кризового часу зовсім пішли в забуття.

Національні збірні у Європі між собою грали. На континенті існувало чимало регіональних дружніх турнірів серед збірних, які в якійсь мірі були підготовкою до Чемпіонатів світу та Олімпійських ігор. Наймасштабнішими турнірами були Центральний європейський кубок і Балканський кубок.

Центральний європейський кубок був заснований в 1927-м. До початку Другої світової було зіграно три турніру, де незмінними учасниками були збірні Італії, Австрії, Чехословаччини, Угорщини та Швейцарії. У четвертому за ліком турнірі брали участь все ті ж п'ять збірних. Турнір розпочався в 1936-м і повинен був завершитися в кінці 1938-го, але німецьке вторгнення в Австрію змусило організаторів турніру перервати змагання. Переможець так і не був визначений. Наступного разу Центральний європейський кубок був проведений в 1948-м.

Кубок Балкан дебютував у 1929-м. В довоєнний період участь у турнірі брало п'ять збірних (Румунія, Югославія, Греція, Болгарія і один раз Туреччина). У 1936-му, за три роки до початку Другої світової, був зіграний останній довоєнний турнір, так як в балканському регіоні почалася політична криза. Таким чином, Кубок Балкан в наступний раз побачив світ лише в 1946-м.

У 1937-му в Європі проводилися внутрішні незалежні національні турніри у 37 державах. У 1938-му Німеччина захопила Австрію і австрійський чемпіонат увійшов до складу Гаулиги, ставши регіональним турніром у складі Німеччини. Через рік схожий трюк німці здійснили з Польщею. В період існування фашистської Німеччини, до складу Гаулиги в різний час входило 16 різних регіональних ліг, які представляють регіони, які перебували у складі Німеччини. Переможці кожного регіону Гаулиги виходили у фінальну частину, де і визначався чемпіон Німеччини. Під час Другої світової Гаулига благополучно проводила турнір за турніром, аж до сезону-1944/45. Та кампанія встигла стартувати, але в квітні 45-го була перервана, так як на території Німеччини почалися активні бойові дії, які призвели до остаточної капітуляції фашистського режиму. 1-го вересня 1945-го, за день до офіційного завершення Другої світової війни, був зіграний матч першого туру національного чемпіонату вже незалежної Австрії. Навесні 1946-го власний футбольний чемпіонат повернули до "життя" і поляки. У переможеної Німеччини в 1945-му стартував новий чемпіонат – Оберліга, стала попередником створеної в 1963-му Бундесліги.

Друга світова війна стала найбільшим збройним конфліктом в історії людства. Військові дії проводились фактично в кожному куточку планети. Проте були й ті держави, яких війна не зачепила зовсім. В Європі зберігали нейтралітет Андорра, Ірландія, Іспанія, Ліхтенштейн, Монако, Португалія, Сан-Марино, Швейцарія і Швеція. Відповідно, в країнах де існували національні футбольні турніри, під час війни вони не припинялися.

У чемпіонатах Албанії, Франції та Шотландії сезон-1938/39 став останнім. Англія і Норвегія встигли почати сезон-1939/40, але зупинили свої чемпіонати через кілька турів. Уельс, Люксембург, Мальта, Ірландія і Югославія встигли дограти той сезон, визначивши своїх чемпіонів в 1940-му, після чого припинили регулярні розіграші. Кіпріоти і румуни встигли навіть провести чемпіонати в сезоні-1940/41, після чого пішли "на перерву". В СРСР національний чемпіонат 1941-го року почався, але був зупинений 24 липня. Наступні розіграші вищезазначених національних турнірів відбулися вже після закінчення війни.

На території Європи також було багато країн, які продовжували проводити внутрішні чемпіонати навіть в умовах війни. У період з 1939-го по 1945-й безперервно у футбол грали на офіційному рівні в Болгарії, Данії, Угорщини, Ісландії, Туреччини. На території Чехословаччини в 1939-му було створено два німецьких протекторату (Богемія і Моравія, Словаччина). І навіть під час війни на цих територіях також футбол не ставили "на паузу", незважаючи на політичне розчленування Чехословаччини. Там проводилися "незалежні" чемпіонати: Богемії та Моравії, а також Словаччини. У 1945-му протекторати зникли, Чехословаччина повернулася до незалежного існування і колишній системі чемпіонату.

У Нідерландах, Фінляндії, Бельгії, Італії та Греції також не хотіли припиняти грати в футбол на офіційному рівні і до пори до часу у них це виходило. Фіни змушені були відволіктися від гри у футбол лише в 1943-му, коли їх країна перебувала в умовах повноцінної війни. Нідерландці не зуміли відіграти лише сезон-1944/45, так як їх держава була в безпосередній близькості біля Німеччини, яка в той період наближалася до своєї капітуляції. Союзники фашистської Німеччини італійці проводили Серію А аж до сезону-1942/43, але потім пішли на дворічну паузу і повернулися до футболу вже в 1945-м. Бельгійці скасували регулярні чемпіонати в сезонах-1939/40 і 1940/41, але потім на їх територіях настала більш менш спокійна ситуація і національні турніри знову почали функціонувати. Втім, місцевому футболу знову довелося піти "у відпустку" в сезоні-1944/45, щоб через рік повернутися. У свою чергу, в Греції футбол також як і в Бельгії, то був, то не був. Грекам довелося ставити "на паузу" сезони-1941/42, 43/44, 44/45.

Як ми бачимо, футбол мав місце бути навіть у країнах, які були плацдармом самих запеклих бойових дій. Іноді проводилися неформальні регіональні турніри або звичайні поєдинки. На території Радянського союзу не припиняли грати любительські чемпіонати в таких республіках, як Естонія, Литва, Латвія. На території сучасної України відбувалося чимало поєдинків між місцевими жителями і окупантами. Багато згадають так званий "Матч смерті" на стадіоні Старт в Києві. Існує безліч версій, щодо правдивості цієї історії або взагалі її існування. Тим не менше, навіть у таких важких умовах люди все одно грали у футбол і знаходили приводи для радості.

Вадим Адаменко, Football.ua

Категория: Спорт